Ада Миколаївна Роговцева | ||||
---|---|---|---|---|
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017 | ||||
Народилася |
16 липня 1937 (86 років) Глухів, Сумська область, Українська РСР, СРСР | |||
Національність | українка | |||
Громадянство | ||||
Діяльність | акторка театру, кіноакторка, акторка | |||
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки | |||
Роки діяльності | 1956 — тепер. час | |||
Чоловік | Костянтин Степанков (1928—2004) | |||
Діти | ||||
Звання |
| |||
IMDb | nm0737385 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Ада Миколаївна Роговцева у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
А́да Микола́ївна Ро́говцева нар. 16 липня 1937, Глухів, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР) — українська акторка театру та кіно. Народний артист України (1967), Народна артистка СРСР (1978). Герой України (2007). Кавалерка ордена княгині Ольги II ступеня (2002), ордена "За заслуги" I, III ступеня (1997, 2009). Лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка (1981). Почесна громадянка Києва. Вдова українського актора Костянтина Степанкова (Волощука).
Серед нагород акторки — чотири театральні премії «Київська пектораль» за найкращу жіночу роль у виставах «Дама без камелій» (1991), «Обдурена» (1997), «Схоже на щастя» (2014), а також за видатний внесок у театральне мистецтво (2003). Лауреатка кінопремії «Золота дзиґа» за визначний внесок у вітчизняне кіномистецтво (2020). Ада Роговцева входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Диктувала всеукраїнський радіодиктант 2022 року.
Народилася 16 липня 1937 року в місті Глухів, що тоді входив до складу Чернігівської області УРСР. Батько, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний та сільськогосподарський інститути, до війни працював в НКВС. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, за фахом агроном.
З молодих років вона писала вірші та декламувала їх. Мріяла стати журналісткою і лише за порадою подруг все ж таки вирішила піти в театральний інститут.
Навчалася у школі № 10 у Полтаві, з 1954 по 1959 рік — у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого. Відразу після закінчення Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого Ада Роговцева пішла в Національний академічний російський драматичний театр імені Лесі Українки в Києві. в 23 роки стала заслуженою артисткою УРСР, зігравши головні ролі в трьох спектаклях.
З 1958 року — артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.
Першим досвідом в кіно для акторки стала картина «Кривавий світанок», де Ада зіграла другорядну роль. Наступні 15 років Аді Миколаївні будуть діставатися лише епізодичні героїні.
Двосерійна драма «Салют, Маріє!» зробила Аду Роговцеву зіркою Радянського Союзу. Глядачі назвали Аду Миколаївну кращою актрисою, а аудиторія фільму склала 17 млн осіб. Далі була одна з найяскравіших ролей актриси у багатосерійній драмі «Вічний поклик», героїня якої пережила приниження від батька та шлюб з нелюбом. Також особливе місце в серцях глядачів займає картина «Було у батька три сини», де Ада Роговцева грає матір сімейства, яке переживає не кращі часи.
Після звільнення з Київського національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки гастролює з концертними програмами та камерними театрами. У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі грала у виставах «Рожевий міст» та «Вася повинен зателефонувати», які поставила її донька Катерина Степанкова.
Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті ім. І. К. Карпенка-Карого.
З 1967 року — член КПРС, більш ніж 20 років була членом партбюро, її обирали секретарем парткому театру та делегатом XXVII з'їзду КПРС.
Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).
Навчаючись в театральному інституті, Ада Рогоцева познайомилась чоловіком — викладачем Костянтином Степанковим.
Разом вони прожили 46 років, в 2004 році Степанков помер. Ада Роговцева присвятила коханому чоловікові книгу «Мій Костя».
У 2012 році від невиліковної форми раку помирає її син Костянтин. Після написання книги «Свідоцтво про життя» Ада Роговцева повернулася на екрани та велику сцену. Пережити важкий час їй допомогла донька Катерина та троє онуків.
Ролі в театрі:
Рік | Ф/с | Назва | Роль | Країна | Примітки |
---|---|---|---|---|---|
1956 | ф | Кривавий світанок | Гафійка | ||
Коли співають солов'ї | Мар'яна | ||||
Павло Корчагін | Христина | ||||
1958 | Прапори на баштах | Оксана Литовченко | |||
1959 | Кінець Чирви-Козиря | Оксана | |||
Коли починається юність | Марина, сестра Івана | ||||
1960 | Летючий корабель | Оленка | |||
1961 | Лісова пісня | Польова русалка | |||
1970 | Важкий колос | Дар'я | |||
Салют, Маріє! | Марія | ||||
1971 | Лише три тижні | ||||
Камінний господар | Донна Анна | ||||
1972 | Приборкання вогню | Наталія Башкирцева | |||
1973—1983 | с | Вічний поклик | Анна Кафтанова | ||
1976 | Хвилі Чорного моря | Тетяна Іванівна | |||
1978 | Дівчинко, хочеш зніматися в кіно? | Віра Федорівна, мама Інги | |||
Діти як діти | Таня, мама Дмитра | ||||
Море | Віра Галузо | ||||
Напередодні прем'єри | Ксенія Павлівна | ||||
1979 | Літні канікули | ||||
Осіння історія | Анна Георгіївна Зорина, завідувачка МІСЬКВНО | ||||
Поема про крила | Юлія Туполева | ||||
1980 | Київські зустрічі | Марія | |||
Сімейне коло | Тетяна Михайлівна Сомова | ||||
Розплата | Ганна Корякіна | ||||
ф | Овід | Джулія | |||
1981 | ф | Було у батька три сини | Мати | ||
1983 | Висока проба | Ольга | |||
ф | Останній доказ королів | Естер Тавнсенд, секретар президента США | |||
1986 | Мама, рідна, любима... | Доктор | |||
В одне єдине життя | Ірина | ||||
1991 | Сімнадцять лівих чобіт | Тетяна Сергіївна, мати Альоші | |||
1992 | Чотири листи фанери | Мати Богдана Мазепи | Україна | ||
1998 | Два місяці, три сонця | Мати Олексія | |||
2002 | Завтра буде завтра | Марія Антонівна, директор дитбудинку | |||
2003 | Ніро Вульф і Арчі Гудвін | ||||
2004 | Зимовий роман | Ніна | |||
Вони танцювали одну зиму | мати Андрія | Росія | |||
ф | 32 грудня | Маргарита Миколаївна | |||
За два кілометри від Нового року | Ада | ||||
2005 | Полювання на Ізюбря | Мати Ірини | |||
Кажан | бабуся | ||||
2006 | Квіти для снігової королеви | Жанна Семенівна | |||
Утьосов. Пісня довжиною у життя | Олена, дружина Утьосова, у зрілому віці | ||||
Дев'ять життів Нестора Махна | Євдокія Махно | Україна, Росія | |||
Інфант | |||||
Мій генерал | |||||
Щастя за рецептом | бабуся Євгенія Веніамінівна | Росія | |||
2007 | ф | Чоловіча інтуїція | Кирилова мати | ||
Оплачено смертю | Аврора Морозова | ||||
2008 | с | Єрмолови | Антоніна Костянтинівна Єрмолова, мати Сергія, у старості | Україна | 60 серій |
ф | Тарас Бульба | Тарасова дружина | Україна, Росія | ||
ф | Адмірал | Ганна Тімірьова у старості | Росія | ||
2011 | Вогні притону | Любина мати | Україна | ||
2012 | с | Особисте життя слідчого Савельєва | Ангеліна Степанівна | 32 серії | |
Свідок Женя | Євгенія Сакевич-Даллас | озвучення | |||
2014 | с | Дворняжка Ляля | Євгенія Черкасова | ||
2015 | с | Червона королева | Августа Леонтьєвна | ||
2016 | с | Я кохаю свого чоловіка | Поліна Штрауб | 4 серії | |
2018 | с | Обручка з рубіном | Катерина Добровольська | 95 серій | |
2019 | ф | 11 дітей з Моршина | Директорка музею | ||
ф | Вітер зі сходу | камео | |||
2020 | ф | Віддана | Княжна | ||
с | Сага | Богдана Козак (в старості) | |||
с | Перші ластівки. Залежні | Надія Іванівна | |||
ф | Казка старого мельника | Мати Адама | |||
2021 | ф | Де гроші | Ада Потоцька | ||
2022 | с | Мама. Продовження | Ганна Миколаївна | 1 серія |
В 2004 році активно підтримувала Помаранчеву революцію, виступала на площі з промовами під помаранчевим прапором. Президент України Віктор Ющенко нагородив її званням герой України до її 70-річчя.
Після анексії Криму та війни на сході України, назвала Росію державою-агресором. Під час російсько-української війни активно допомагала бійцям АТО, виступала з концертами перед воїнами АТО, організовувала збір коштів на шпиталь для українських військових і зібрала 52 тисячі на лікування поранених, за що у вересні 2015 в Росії проти неї було порушено кримінальну справу. Оголошена в Росії персоною нон ґрата. Після ув'язнення Росією Олега Сенцова записала відеозвернення із закликом до усіх допомогти його звільненню.
2016 року взяла участь у зйомці для благодійного календаря «Щирі. Спадщина», присвяченого українському народному костюму та його популяризації. Усі кошти від реалізації календаря було направлено на допомогу українським музеям, зокрема Музею народної творчості Михайла Струтинського та Новоайдарському краєзнавчому музею.
Підтримала Порошенка на виборах Президента 31 березня 2019 р.
3 квітня 2022 року Ада Роговцева заявила, що росіянам ніхто не пробачить звірства, скоєні окупантами у Київській області та інших регіонах України. Народна артистка України пояснила, чому треба зневажати російський народ. 84-річна зірка кіно зазначила, що Росія лишає по собі смерть і забирає награбоване майно замордованих українців. «Могутня» армія РФ викликає виключно ненависть і огиду.
Рік | Категорія | Робота | Результат |
---|---|---|---|
Національна кінопремія «Золота дзиґа» | |||
2020 | Премія за внесок у розвиток українського кінематографа | Н/Д | Перемога |
«Київська пектораль» | |||
1993 | Найкраще виконання жіночої ролі | Дама без камелій | Перемога |
1998 | Обдурена | Перемога | |
2003 | Визначний внесок у театральне мистецтво | Н/Д | Перемога |
2015 | Найкраще виконання жіночої ролі | Схоже на щастя | Перемога |
Одеський міжнародний кінофестиваль | |||
2018 | «Золотий дюк» за внесок у кіномистецтво | Н/Д | Перемога |
Загальнонаціональна премія «Людина року» | |||
2019 | Спеціальна премія ім. М. Вороніна «За високий стиль життя» | Н/Д | Перемога |
Загальнонаціональна акція «Зірка України» | |||
2004 | Зірка українського мистецтва | Н/Д | Перемога |
Фестиваль продюсерського кіно «Кіно — Ялта» | |||
2007 | Спеціальний приз «За вірність професії» | Н/Д | Перемога |
Московський міжнародний кінофестиваль | |||
1971 | Приз за найкращу жіночу роль | Салют, Маріє! | Перемога |
Опитування журналу «Радянський екран» | |||
1971 | Найкраща акторка року | Салют, Маріє! | Перемога |
Премія «Кришталевий слон» | |||
1996 | Видатна акторська сім'я | Н/Д | Перемога |
Всеукраїнська премія «Жінка III тисячоліття» | |||
2006 | Знакова постать | Н/Д | Перемога |
{{cite web}}
: Пропущений або порожній |title=
(довідка)
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Роговцева Ада Миколаївна |
|
|