Пінщина | |
Країна | Білорусь |
---|---|
Столиця | Пінськ |
Адміністративна одиниця | Берестейська обл. |
Пі́нщина, або Пинщина — українська етнічна територія на півдні Білорусі, що межує на заході з іншим українським етнічним регіоном — Берестейщиною. Часто Пінщину об'єднують з Берестейщиною в єдиний етнокультурний регіон, хоча між цими двома землями існують деякі відмінності як в історичному, так і в культурному плані. Автохтонне населення Пінщини має назву пінчуків. Історичний і культурний центр краю — місто Пінськ. Пінщина є частиною Полісся.
Історично в різні часи Берестейщина і Пінщина часто належали до різних адміністративних утворень, хоча кордон між ними й переміщався час від часу або на захід, або на схід. В часи Київської Русі Берестейщина належала до Волинського князівства, а Пінщина до Київського, а згодом до незалежного Турово-Пінського князівства. За часів Російської імперії Берестейщина була частиною Гродненської губернії, а Пінщина Мінської. Згідно з планами адміністративного поділу УНР Берестейщина мала належати до складу землі Підляшшя, а Пінщина стати частиною Дреговицької землі. В Українській Державі гетьмана Скоропадського Пінщина входила до Поліської округи, а Берестейщина — до Холмської губернії. Чільними містами Пінщини можна вважати Пінськ, Мозир, Турів і Столин. Головна водна артерія краю — річка Прип'ять.
Офіційної символіки Пінщини не існує. За неофіційний прапор краю можна вважати один з прапорів так званих «ятвягів» — етнокультурного руху, що започаткувався наприкінці 80-х років на Берестейщині та Пінщині. Означений прапор має у своїй основі національний біло-червоно-білий прапор білорусів, обмежений у вжитку на державному рівні в країні владою Олександра Лукашенка. Але замість червоної на цьому прапорі знаходиться синя смуга, що символізує річку Прип'ять, як головну річку краю.
Як гербовий символ Берестейщини і Пінщини український геральдист Олександр Желіба наводить модифікований варіант герба Берестя — «у зеленому полі золотий лук зі стрілою, направленою вгору». Важливість цього елементу (лук зі стрілою) полягає в тому, що крім герба Берестя, він зустрічається також на інших міських гербах часів ВКЛ і Речі Посполитої — Пінська, Києва, Полтави, Пирятина, і символізує таким чином спільну історичну єдність цих міст.
Зовнішні зображення | |
---|---|
Пам'ятний знак на честь Костянтина-Василя Острозького у Турові. |
Твір білоруського письменника ХІХ ст. Вінцента Дуніна-Мартинкевича «Пінська шляхта» вважається класичним та вивчається в білоруській школі. Але згідно з дослідженнями сучасних науковців, твір можливо було написано невідомим автором пінською говіркою української мови, а Дунін-Мартинкевич лише переклав його на білоруську, та переробив навіть імена героїв (так, наприклад, Грицько став Гришкою).
Для порівняння: Оригінальний текст пінською говіркою:
М а р и с я (сама, сидя на скамье, прядет припевая).
№ 1 Тяжко жыты мни, дыўчаты, С мыленким ў разлуце,— Лает батько, лает маты, Що сырдэнко ў скуце. Годы сыдыт над прясныцей, Я хочу быт молодыцей. Маты каже: вик молоды, Ой, ты еще мала! А вже сама в эты годы С батьком любовала! Годы сыдыт над прясныцей, Я хочу быть молодыцей. Ой, так! Нэхай ганыт батько, нехай лает маты, а я люблю Грыцька и любити его вик буду. Ой, бэдные ж наши головэньки! Що се за дур напав на батькоў? По пьяну завэлыса дай побылыса с собою за шляхецьтво, а мы с Грыцьком чрез то горуем да унываем. Его батько подаў на мого ў суд жалобу, и сигодня прыидет у околыцю Найяснейшая Корона на слидство. |
Переклад Дуніна-Мартинкевича:
М А Р Ы С Я (седзячы на лаўцы, прадзе і прыпявае)
№ 1 Цяжка жыці мне, дзяўчаці, 3 міленькім ў разлуцы, − Лае бацька, лае маці, Што сэрцайка ў скуцы. Годзе сядзець над прасніцай, − Я хачу быць маладзіцай! Маці кажа: век малоды, Ой, ты яшчэ мала! А сама ўжо ў гэты годы Бацьку пакахала. Годзе сядзець над прасніцай, − Я хачу быць маладзіцай! Ой, так! Няхай ганіць бацька, няхай лае маці, а я люблю Грышку і любіць яго век буду. Ой, бедныя ж нашы галованькі!.. Што гэта за дур напаў на бацькоў? П’яныя завяліся ды пабіліся з сабою за шляхецтва, а мы з Грышкам праз тое гаруем і ныем. Яго бацька падаў на майго ў суд скаргу, і сягоння прыедзе ў ваколіцу найяснейшая карона на прасоку.
|