Намбу Йоїтіро | |
---|---|
南部 阳 一郎 | |
Народився |
18 січня 1921 Токіо, Японія |
Помер |
5 липня 2015 (94 роки) Тойонака, Префектура Осака, Японія ·інфаркт міокарда |
Країна | Японія, США |
Діяльність | фізик-теоретик, професор, фізик, дослідник |
Alma mater | Токійський університет |
Галузь | фізика |
Заклад |
Токійський університет Осакський університет Чиказький університет |
Науковий ступінь | доктор наук[d] (1952) |
Відомі учні | Bindu A. Bambahd |
Аспіранти, докторанти |
Savas Dimopoulosd Ramon Brewster Hoffd |
Членство |
Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Американське фізичне товариство |
Відомий завдяки: | автор ідеї спонтанного порушення симетрії, один з основоположників квантової хромодинаміки |
Нагороди | |
Намбу Йоїтіро у Вікісховищі |
Намбу Йоїтіро ( англ. Yoichiro Nambu, яп. 南部 阳 一郎, нар. 18 січня 1921 — пом. 5 липня 2015) — японський та американський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики 2008 року за відкриття механізму спонтанного порушення симетрії в субатомній фізиці. Є членом Національної академії наук США (1973), Американської академії мистецтв і наук.
Намбу народився в Токіо, в 1942 закінчив Токійський університет, де працював у період 1945-1949. З 1949 по 1971 обіймав посаду професора Осакського університету, а з 1971 — в Інституті ядерних досліджень імені Е. Фермі Чиказького університету.
Наукові праці Намбу присвячені питанням квантової електродинаміки, фізики елементарних частинок, квантової теорії поля, теорії розсіювання, статистики кристалів, теорії надпровідності. У 1951 незалежно від інших учених він запропонував ідею асоціативного народження дивних частинок. У 1957 він передбачив існування векторного омега-мезона і отримав співвідношення, зване «кросинг-симетрією». У 1960 їм була висунута ідея спонтанного порушення симетрії, а також гіпотеза часткового збереження слабкого аксіального струму адронів. Через рік Намбу доклав концепцію спарювання до задачі визначення спектру мас елементарних частинок. У 1964 він дав загальне математичне доведення теореми Голдстоуна, а також ввів у фізику нове квантове число, яке отримало назву «колір». Наступного року разом з М. Ханом йому вдалося створити схему сильних взаємодій, засновану на трьох триплетів кварків з цілочисельними зарядами (так звана модель Хана — Намбу). На основі цієї моделі Намбу ввів колірну взаємодію, тим самим заклавши основи квантової хромодинаміки.
|
|